Довгострокове екологічне забруднення внаслідок поганої здатності до біологічного розкладання
Викинуті пластикові пляшки розкладаються в природному середовищі протягом 200-500 років. Велика кількість неправильно викинутих пляшок призводить до «білого забруднення», псуючи міські та природні пейзажі.
Фрагменти, які потрапляють у ґрунт, заважають культурам поглинати воду та поживні речовини, що призводить до зниження врожайності. Крім того, утилізація цих пляшок на сміттєзвалищах довгостроково витрачає землю та створює ризик забруднення ґрунтових вод.
Пластикові пляшки, які потрапляють в океани, становлять загрозу для морського життя; Щонайменше 276 морських видів у всьому світі задокументовано загинули після проковтування пластикового сміття. Після розкладання на більш дрібні частинки ці пластики також можуть подорожувати харчовим ланцюгом.
Ризики мікропластику для здоров’я та навколишнього середовища
Під час використання, зношування або впливу світла пластикові пляшки безперервно виділяють мікропластикові частинки розміром менше 5 міліметрів у діаметрі. Люди, які регулярно п’ють із пластикових пляшок, можуть споживати до 5 грамів мікропластику на тиждень, що дорівнює вазі кредитної картки.
Ці мікропластики можуть проникати через гематоенцефалічний бар’єр людини та накопичуватися в артеріях, збільшуючи ризик таких захворювань, як серцеві захворювання та інсульт. Вони також можуть становити потенційний ризик для розвитку плоду та дитини.
Високе ресурсо- та енергоємність виробництва
Основною сировиною для пластикових пляшок є синтетична смола на основі нафти. На виробництво однієї тонни ПЕТ-пляшок витрачається приблизно шість тонн нафти, що робить їх продукцією, яка сильно залежить від викопного палива.
Виробничий процес створює значні викиди парникових газів. Протягом усього життєвого циклу пластикові пляшки мають вуглецевий слід значно більший, ніж альтернативна упаковка для багаторазового використання, наприклад скляні або металеві контейнери, тим самим посилюючи тягар викидів вуглецю.

